«Ода радості» прийнята в якості гімну Європи як Євросоюзом, так і Радою Європи.
Текст є частиною вірша Фрідріха Шіллера (1759-1805) «До радості», написаного 1785 року. Майже через три десятиліття Людвіг ван Бетховен (1770-1827) написав музику, яка стала частиною його Дев’ятої симфонії.
З німецької на українську вірш «До радості» переклав Микола Лукаш (1919-1988).
Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.
Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, -
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.
Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.