Шановні співвітчизники!
Давайте запитаємо себе: як стало можливим встановлення в Одесі пам’ятника Катерині ІІ? Як на українській землі міг постати монумент особі, яка увійшла в історію України завдяки ліквідації Гетьманщини, знищенню Січі, закріпаченню селян і знищенню української системи шкільної освіти? Що дає можливість одеській владі довільно називати встановлений за царських часів монумент імператриці Катерині ІІ «пам’ятником засновникам Одеси»?
Цей театр абсурду можливий тому, що і в Одесі, і в усій Україні, продовжує відтворюватися відверта брехня про історію міста. І одеська влада, і державна система освіти вперто називає роком заснування Одеси 1794 рік, що є цілковитою вигадкою.
Ми базуємося на загальновідомих фактах.
Місто, знане сьогодні як Одеса, згадувалося в документах з 1415 року як Качибеїв, Качибей, Хаджибей. Воно виникло у складі Великого Князівства Литовського та Руського, в якому українці становили більшість населення і відігравали важливу державотворчу роль.
Одесу було засновано 6 століть тому як українське місто на українській землі, і немає жодних підстав ні скорочувати його вік утричі, ні приписувати його заснування іноземним царицям.
Так, містом володіли різні іноземні держави. Так, на його історію впливали іноземні культури – турецька, татарська, італійська, грецька, російська, румунська, єврейська. Але його історія ніколи не переривалася. Після взяття міста чорноморським козацтвом і приєднання до Російської імперії Катерина ІІ в 1794 році ухвалила «поважаючи вигідне становище Хаджибея при Чорному морі… представлений план причалу й міста Хаджибея затвердивши… приступити, не гаючи часу, до можливого й поступового приведення його в дію». Наступного року було вирішено існуюче місто Хаджибей перейменувати в Одесу. Жодного заснування цього міста у 18 столітті не було й бути не могло, оскільки воно давно існувало.
Перейменування міст і зміна їх державної приналежності – явище дуже поширене, у т.ч. й в Україні. Але нікому не спадає на думку відраховувати вік Івано-Франківська чи Донецька, Євпаторії чи Білгорода-Дністровського від часу їх перейменування, як і називати правителів, при яких було останнє перейменування, «засновниками міста». Такий ідіотизм існує тільки щодо Одеси і має виключно політичну мету – створення у людей, і насамперед у самих одеситів, враження «приналежності» міста не до української, а до російської історії та культури.
Настав час об’єднати наші зусилля, щоб покласти край цій брехні, відкинути пропагандистські міфи вже не існуючої імперії і шанувати справжню історію славного українського міста.
Ми закликаємо органи державної влади, об’єднання громадян і всіх небайдужих українців відзначити в 2015 році 600-ліття міста Одеси.
З цією метою всім людям доброї волі необхідно об’єднати зусилля для вирішення таких завдань:
1. Сприяти поширенню правди про історію Одеси, у т.ч. засобами освітньої, культурної та інформаційної політики.
2. Домогтися демонтажу пам’ятника Катерині ІІ в Одесі.
3.Домогтися офіційного припинення відліку історії Одеси з 1794 року, замінивши його правдивим відліком з часу першої документальної згадки про місто, тобто 1415 року.
4. Широко й на державному рівні відзначити в 2015 році 600-ліття Одеси.
Велика Рада
Руху добровольців «Простір свободи», 20 листопада 2007 року