Учасники круглого столу - представники громадських організацій, наукових установ, органів державної влади та експерти – констатують, що Україна приділяє недостатньо уваги використанню поновлюваних джерел енергії.

Уряди багатьох країн намагаються зменшити залежність від іноземних постачальників енергоносіїв, знижуючи споживання енергії і водночас розвиваючи альтернативну енергетику. Натомість Україна поки що рухається в іншому напрямі – мільярди бюджетних гривень вкладаються у нарощування дорогих енергетичних потужностей, а енергозбереження залишається лише декларацією.

„Енергетична стратегія України до 2030 року” має бути переглянута. Цей документ створює оманливе враження комфорту, але не передбачає ефективних заходів зі зменшення енергетичних витрат, залежності від імпорту енергоносіїв, у тому числі й шляхом широкого використання поновлюваної енергетики.

Застаріле уявлення про сучасні технології виробництва енергії на державному рівні гальмує їхнє впровадження. Альтернативні джерела енергії є пріоритетом розвитку енергетики у багатьох країнах, як розвинутих, так і тих, які швидко розвиваються. Саме виходячи з необхідності енергетичної безпеки в Європейському Союзі прийняте рішення про те, що у 2020 році поновлюваною має бути щонайменше 20% енергії. У Китаї до 2020 році планується підняти вклад відновлювальної енергії до 15%. В Україні ж цей показник має досягти лише 4% до 2030 року (!), що є неприйнятним.

Найефективнішими засобами розвитку альтернативної енергетики мають стати:

- впровадження адміністративних умов для створення нових енергетичних компаній та надання можливості окремим користувачам надавати енергію в загальну мережу;

- підтримка виробництва енергії з альтернативних джерел, яке поки що є дорожчим за виробництво з традиційних джерел, але має значний потенціал у близькому майбутньому;

- запровадження „зелених тарифів”, завдяки яким виробникам відновлювальної енергії гарантується певна ціна за продану енергію, яка може бути вищою за ринкову.

Україна має свої технології, своїх виробників та інтеграторів сучасних енергетичних систем, але у нас розвиток альтернативних джерел наштовхується на адміністративні перепони і на монополію постачальників традиційних джерел енергії.

Перехід до розширеного використання поновлюваних джерел енергії дозволить вирішити не тільки енергетичні питання, але й низку проблем, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, глобальним потеплінням (дасть змогу швидше досягти цілей, задекларованих у Кіотському Протоколі), зменшить загрозу енергетичної та економічної кризи, сприятиме надійності енергопостачання, підвищить рівень національної безпеки і дозволить створити велику кількість нових робочих місць.

Як законодавча, так і виконавча влада мають невідкладно вжити енергійних заходів для забезпечення швидкого розвитку поновлюваної енергетики.

Київ, 21 червня 2008 року