Енергетична політика України викликає серйозне занепокоєння.
Країни, що дбають про своє майбутнє, наполегливо працюють над збільшенням енергоефективності своїх економік.
Енергія Сонця, вітру, геотермальна та інші відновлювані джерела енергії є екологічно чистими і практично вічними. Світовою тенденцією є поступовий перехід до використання цих джерел енергії замість нафтогазових та ядерних технологій.
Для України підвищення енергоефективності і розвиток відновлюваної енергетики є особливо актуальним. Цей шлях дозволяє позбавитися залежності від імпортних енергоносіїв, зменшити забруднення природи, збудувати високотехнологічну і конкурентноздатну економіку.
Європейський Союз планує збільшити до 2020 року частку енергії, що виробляється з відновлюваних джерел, до 20%, Китай – до 15%. За оцінками фахівців, до 2040 року понад 50% енергії в світі буде відновлюваною.
Водночас затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів від 15 березня 2006 року №145-р Енергетична стратегія України на період до 2030 року передбачає, що через два десятиліття частка відновлювальної енергетики становитиме лише 4%. Натомість основна ставка робиться на побудову 22 атомних реакторів, збільшення використання вугілля та збереження невиправдано високого рівня споживання нафти і газу.
Ця стратегія нереалістична з багатьох причин, починаючи від нестачі водних ресурсів для забезпечення роботи такого числа атомних реакторів і закінчуючи неможливістю досягнути здешевлення вугілля з одночасним поліпшенням його якості.
Проте нереалістичність стратегії не зменшує шкоди, якої завдає Україні державна енергетична політика. Величезні ресурси кинуто на безперспективні спроби утримання неефективної енергетики. Водночас для енергоефективності і розвитку відновлюваної енергетики не знаходиться ні коштів, ні політичної волі.
Інтереси нафтогазового та атомного лобі для тих, хто приймає реальні рішення, виявляються вищими за національні інтереси України.
Така енергетична політика позбавляє нашу країну майбутнього, тому всі, хто не згоден з таким сценарієм, мають об’єднати зусилля для спільних дій.
Прийшов час не просити, а вимагати реальних дій, спрямованих на побудову енергоефективної економіки та пріоритетний розвиток відновлюваної енергетики.
1. Уряд має скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.03.06 № 145-р „Про схвалення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року.” Якщо Кабінет Міністрів не зробить цього самостійно, Президент України має зупинити дію цього розпорядження на підставі п. 15 статті 105 Конституції України.
2. Нова енергетична стратегія має бути розроблена в стислі терміни з залученням експертів та громадськості, включаючи екологічні організації. Цілями нової стратегії мають стати зниження загального обсягу використання енергії при одночасному зростанні економіки, досягнення повної незалежності України від імпорту енергоносіїв, перехід до екологічно чистої енергетики, в якій відновлювана енергетика відіграватиме ключову роль.
3. Слід повністю відмовитися від державного субсидування енергетики. Необхідно встановити реалістичні і однакові для всіх споживачів тарифи, насамперед - на газ та електроенергію. Коли в тарифах буде закладено реальні витрати на будівництво та виведення з експлуатації об’єктів (у т.ч. атомних електростанцій), на розвиток галузі й повернення інвестицій, міф про „дешеві” традиційні і „дорогі” нетрадиційні джерела енергії впаде, і в Україні почнеться масове впровадження енергозберігаючих технологій та використання відновлюваних джерел енергії.
4. Величезні кошти, які йдуть зараз на підтримку енерговитратних технологій, газифікацію і заниження тарифів, мають бути спрямовані на енергоефективість я і розвиток відновлюваної енергетики (у т.ч. в бюджетній сфері), а також на підтримку проектів з використання місцевих джерел енергії, у т.ч. з побутових, промислових та сільськогосподарських відходів.
5. Угоди про закупівлі російського газу слід переглянути, передбачивши щорічне скорочення обсягу цих закупівель аж до повної відмови від імпорту газу.
6. Всі виробники енергії повинні отримати можливість безперешкодного підключення до енергетичних мереж. Зокрема, через зімни до Закону „Про електроенергетику”, рішення уряду та НКРЕ Енергетичні компанії слід позбавити можливостей перешкоджати таким підключенням.
7. Необхідно спростити процедуру запровадження „зеленого тарифу” для виробників електроенергії з відновлюваних джерел, у першу чергу для приватних споживачів, - без ліцензування, за декларативним принципом.
8. Для розвитку малої гідроенергетики потрібно дозволивши всім інвесторам, які відновлять роботу малих ГЕС, продавати електроенергію за „зеленим тарифом”.
9. Слід стимулювати розвиток альтернативної теплової енергетики, заснованої на використанні тепла Землі та Сонця. З цією метою, зокрема, слід через запровадження нових будівельних стандартів зробити обов’язковим використання таких технологій у нових будівлях.
Українська громадськість має об’єднати зусилля для того, щоб сприяти ухваленню запропонованих рішень. Постійний діалог, а якщо потрібно – і суспільний тиск, для реалізації вищезгаданих кроків мають стати лейтмотивом дій усіх, хто хоче жити в енергетично незалежній, економічно розвинутій і екологічно чистій Україні.