"Простір свободи" закликає Полтавського мера шанувати Мазепу, а не двоголового орла

20.02.2011
Полтавському міському голові
панові Олександру Мамаю
 

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Полтавського осередку Руху добровольців «Простір свободи»

 
Шановний Олександре Федоровичу!

Приводом для цього звернення стали Ваші нещодавні заяви щодо наміру встановити навесні двоголового імперського орла на пам’ятникові коменданту Олексію Келіну. Беззаперечним є факт: мобілізація понад двох з половиною тисяч місцевих жителів та відважна боротьба чотирьох тисяч російських вояків дозволили здолати кількісно більшу і професійну шведську армію та утримати місто і дочекатися підмоги. Однак, поглянемо на події 1709 року з іншого боку, на заслуги інших сторін, які брали участь у Північній війні.

Гетьман Іван Мазепа – видатний меценат, громадський діяч, поет. За 22 роки його правління значне піднесення відбулося в культурному та церковно-релігійному житті українців. Високоосвічена і всебічно розвинена людина, мудрий правитель, він вболівав за розбудову й розквіт України, боровся за її державність.

Суперечливе ставлення викликає союз Мазепи із шведським королем Карлом ХІІ. Але ж сам гетьман пояснив свій вчинок так: «Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючи між собою монархи, що зблизили театр війни до границь наших, до того розлючені один на одного, що підвладні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха незмірного, а ми між ними є точка, або ціль всього нещастя. … Отже, зостається нам. Братіє, з видимих зол, які нас спіткали, вибрати менше, щоб нащадки наші, кинуті в рабство нашою неключимістю, наріканнями своїми та прокляттями нас не обтяжили. Я нащадків не маю … і нічого не шукаю, окрім щастя тому народові, який ушанував мене гетьманською гідністю і з нею довірив мені долю свою. Проклятий був би я і зовсім безсовісний, якби віддавав вам зле за добро і зрадив його за свої інтереси!» (Ковалевська О. «Іван Мазепа у запитаннях та відповідях», К.: Темпора, 2008, с. 95).  

А чи не притаманне нам сьогоднішнім так само обирати «із двох зол» менше? Чи не до цього апелюють нині і пересічні громадяни, і державні мужі, коли обирати треба, але вибору як такого немає? Можливо саме зараз варто зрозуміти, що зло то є зло, і хоча б мати сміливість дивитися в очі правді?

Та повернімося до історії. Якщо шведи пройшлися нашою землею шукаючи легкої здобичі, скропили її кров’ю славних козаків і зрештою, повернулися до себе ні з чим, імперський же дух-поневолювач не полишає України і понині. Своїм рішенням «відновити історичний вигляд пам’ятника Келіну», Ви фактично паплюжите цінності незалежної і суверенної держави, легітимізуєте дух імперства.

Російський герб – «нащадок» Римської, Германської та Візантійської традицій, імперій-завойовників. І нині, під виглядом відновлення меморіалу, кілька зацікавлених осіб фактично кидають під ноги гордість українства та його честь, пошановуючи чужоземний герб, з яким пов’язані найгіркіші сторінки нашої історії.

Якщо ж справді йдеться про встановлення історичної справедливості, то чому приміром, перейменований більшовиками у 1918 році проспект Келінський понині залишається Першотравневим? Чому Жовтнева вулиця за аналогією не здобула імені Олександрівської, а Паризької Комуни – імені Андрія Заливного? Тим більше, на чергову вимогу громади встановити пам’ятник Іванові Мазепі у Полтаві, ви заявили: «На моє переконання, мер повинен займатися дорогами, тролейбусами, харчуванням дітей у школах та дитячих садках тощо» ( інтернет-видання «Історична правда», 08.02.2011). Як пише це ж джерело, посилаючись на Ваші слова: «…якби питання про встановлення пам’ятника усе-таки виносилося на розгляд міськради, він утримався б від голосування». І разом з цим, прийняли майже одноосібне рішення щодо іншого пам’ятника, йдучи слідом за своїм попередником А. Матковським, не запитавши у громади, хоче вона бачити імперського орла у Полтаві чи ні? Тим більше, на пам’ятник Мазепі кошти збирали всім миром (в тому числі, кілька тисяч гривень передали представники «Простору свободи»), а фінансування реконструкції меморіалу Келіну здійснив таємничий «меценат». 

Та ж таки «Історична правда» наводить Ваші слова, щодо того, що Ви читали про звитяги Олексія Келіна, буцімто він багато зробив для міста. Можливо, Вам буде цікаво також прочитати працю російської дослідниці Тетяни Таїрової-Яковлєвої «Мазепа» або книги Ольги Ковалевської, приміром, згадану тут «Іван Мазепа у запитаннях та відповідях» про те, що цей гетьман зробив для України в цілому? Українцям слід відмежовуватися  від «містечкового» менталітету: без глобального мислення нам навряд чи варто сподіватися на повноцінну інтеграцію у світовому модерному суспільстві. Мазепа здійснював стратегічні, глобальні справи, тому і його суперечливі політичні кроки не можна приховати чи забути. Саме тому таке неоднозначне ставлення викликає союз із Швецією. 

Келін – місцевий тактик, чиє життя майже повністю минуло на війні, від Твері до Азова. Це вузькопрофесійний фахівець, пам'ять і здобуток його в контексті Полтави ВЖЕ пошановані. Тож навіщо зайвий раз ятрити цю політично-проросійську тему, якщо свої герої ЩЕ Й ДОСІ належно не пошановані? В той час, коли РФ зняла героїчний блокбастер про адмірала Колчака, до цього – персони «нон-грата» в комуністичній Росії, ми й досі не спромоглися на пам’ятний знак нашому земляку, державнику і політику Симону Петлюрі, чи знову ж таки, Іванові Мазепі.

Певно, Вам відомо про петицію, яку підписала низка відомих сучасників (діячів мистецтва, політиків, громадських та культурних діячів і сотні простих громадян з усіх куточків світу) з вимогою таки встановити пам’ятник Мазепі у Полтаві. Вже маючи за плечима сором за вашого попередника, який отримав антипремію «За оборону Полтави від Мазепи», менше за все хотілося б зганьбитися на всю Україну ще й з встановленням імперського символу в самісінькому серці, так званої, «духовної столиці» України.

Шановний Олександре Федоровичу, ваше прізвище відсилає до давніх легенд і переказів про славного козака Мамая, який понад усе любив волю й Україну. Віримо, що у ваших жилах тече його благородна кров і поклик українства переможе тимчасовий порив зіграти, нехай і несвідомо, за чужу команду на власному ж полі.

 

Рух добровольців «Простір Свободи»

 
контакти: poshta@dobrovol.org

 097-9155445 (Олена)

 
Довідково:

Двоголовому орлу не місце на вулицях Полтави

У Полтаві обскубали пір’я з двоголового орла

Активісти «Простору свободи» протестують проти встановлення двоголового орла